Повірити в це непросто було з самого початку, адже сама ідея будівництва подібної студії в час кризи не видавалась беззаперечною. Але час ішов. Був зроблений проект, виділили приміщення, демонтували внутрішнє оздоблення; в центрі Мінська було складовано кілька машин будматеріалів, а вартість вже закупленого обладнання склала семизначну суму (в у.о.)
Здавалося, що шляху назад вже немає, проте … Будівництво студії скасували ще швидше і несподіваніше, ніж почали. Буквально (!) в один момент. У нашій практиці такого ще не було, і не тільки в нашій.
І навпаки, розвиток іншої історії був більш ніж очікуваним, особливо для тих людей, які знають нюанси “бізнесу по-російськи”. Починалося все з зустрічі в Барселоні, захопленням від побаченого і бажанням побудувати чи не найкращу в світі Dolby-студію. Але вже в липні про “кращу студію” мови не було, і дуже швидко з’ясувалося, що проект супроводжує ціла група різновекторних приватних інтересів різних людей, здатних погубити все в зародку. У вересні будівництво так і не розпочалося, у Філіпа Ньюелла вже закінчилася віза, проектом з боку замовника начебто вже займаються інші люди …
На жаль, підтверджується правило, що самими безвідповідальними замовниками є великі або державні компанії. Ми з Філіпом не раз обговорювали цю тему. І правда, з замовниками-приватниками стосунки у нас складаються завжди найкращим чином. Вони бачать нашу роботу і розуміють, що шляхом оптимізації всіх процесів ми економимо їхні гроші, а за результат переживаємо не менше за них. Та й інтерес у нас з ними один і спільний: хороша студія.
Але як тільки з’являється прошарок з менеджерів, виконавчих та фінансових директорів та інших, проект можна закривати.
Одного разу я вже торкався цієї теми.
Олександр Кравченко
Popularity: 8% [?]
