Ця студія у нашому портфоліо – особлива. Із самого початку було зрозуміло, що є можливість створити щось унікальне.
Звісно, студії завжди створюються у межах певних лімітів. Але якщо відкинути незначні архітектурні та конструктивні обмеження, властиві будь-якому проекту, то в усьому іншому я був вільний: і в проектуванні, і в застосуванні новітніх технологій, і у виборі команди, і в новаторстві, дизайні та багато в чому. Хотілося також переглянути деякі стереотипи, що склалися.
Майбутня студія розташовувалась на Подолі у Києві, на третьому поверсі нового монолітно-каркасного будинку. Конструкція будівлі надавала нам гнучкість у внутрішньому плануванні. Загальна площа комплексу, включаючи офісне приміщення та ресепшн, становила приблизно 140 кв.м, а висота стелі – 340 см. У приміщенні був вихід на велику терасу з видом на київську Воздвиженку.
Окремий вихід на балкон був і з контрольної кімнати. У приміщеннях були величезні вікна заввишки 3 метри, практично від підлоги.
Те, що ми планували збудувати, навряд чи можна назвати просто студією. Швидше за все, це мала бути творча лабораторія і, можливо, продюсерська агенція.
Студія мала спеціалізуватися на сучасній – переважно електронній – музиці. А це означає, що контрольна кімната має бути просторою, а моніторна система – здатною відтворювати найнижчі частоти суббасових партій. Акустична обробка приміщення та його геометрія мали забезпечити акустичний контроль включно з цими частотами. Окрім контрольної кімнати планувалася ще й вокальна. Для вирішення творчих завдань цього було достатньо. До того ж, треба було передбачити можливість безкомпромісного запису вокалу прямо в контрольній кімнаті.
Таким чином, ми зійшлися на тому, що із загальної площі приміщення на контрольну кімнату виділили близько 50 кв.м, а на вокальну – близько 15 кв.м. Потрібно було також зберегти існуючі вікна, наскільки це було можливо.
До початку проектування визначились із моніторами. Замовник вже мав монітори ближнього/середнього поля Focal Trio 11. А системою далекого поля була підібрана стерео-пара моніторів Reflexion Arts 239X, ексклюзивне право на інсталяцію яких належить Sound Consulting. Конструювання та налаштування цієї системи відбувалися одночасно з будівництвом фронтальної стіни.
За півтора місяця проект був готовий.
Насамперед треба було подумати про звукоізоляцію, адже це був житловий будинок. З цією метою були застосовані “плаваючі” простінки та – з дозволу інженерів-будівельників – багатошарова “плаваюча” підлога вагою близько 8-ми тонн і товщиною близько 18 см.
Під час будівництва акустичної оболонки знадобилися специфічні деталі із застосуванням верстата з ЧПУ. Так ми познайомилися з Олександром Козаченком, який був не лише оператором такого верстата, а й дизайнером інтер’єрів. Разом із нашим дизайнером Марією Ісаєнко вони пропонували дуже цікаві творчі ідеї.
Фронтальна стіна містила 15 шарів різних матеріалів, а її фасадна частина була набірною із пронумерованих фанерних заготовок. Основна моніторна система була частиною цієї стіни, а лицьові панелі були забарвлені до її кольору.
Велике студійне вікно виходило не у вокальну кімнату, як це часто буває, а назовні, з видом на Воздвиженку.
У першій половині дня фронтальна стіна була на сонячній стороні будівлі і вікно дуже нагрівалося, внаслідок чого його внутрішнє скло запотівало, причому це була не водяна пара, а щось схоже на піт з жировими відкладеннями. Ми перепробували різні ідеї, і щоразу потрібно було знімати внутрішнє похиле скло вагою під 200 кілограм. У результаті було вирішено піти на певний компроміс і зробити щілинний вентиляційний зазор між склом та віконною коробкою. Почасти допомогла і дистанційно керована ролета всередині вікна, особливо під час роботи в дообідню пору дня.
Похилі стельові пастки були покликані радше боротися з флаттер-ефектом, ніж з поглинанням низьких частот, адже вимірювання та практичний досвід будівництва схожих кімнат вказували нам на їхню недостатню ефективність при відносно високих витратах на їх виготовлення та підвіс.
Задня стіна традиційно складалася з низькочастотних пасток і спроектована так, щоб залишити місце для виходу на балкон.
Підвіконня на бічних стінах були досить глибокими, що перетворювало їх на затишні крісла.
Студійний стіл – це окрема історія. Доступність верстата із ЧПУ провокувала бажання зробити щось унікальне, несхоже, відмінне. Побажання були наступними:
- вплив на акустику та умови моніторингу – мінімальний;
- матеріал – натуральний масив з ясена (не ДСП та не МДФ) завтовшки 40 та 20 мм;
- кабелі, блоки живлення (18 шт.) та інша комутація – приховані;
- кріпильні деталі – приховані;
- контролери SSL – повинні знаходитися на окремій рухомій секції стільниці, при цьому вона при переміщенні не повинна зачіпати комп’ютерну клавіатуру та шкіру підлокітників; Рухома секція столешні, VIDEO
- обладнання студійного столу має вентилюватися, стіл має мати хороші антирезонансні властивості,тощо.
У вирішенні цих завдань допомогло 3-D моделювання у Fusion 360. Стіл вийшов зручним, ергономічним, красивим, хоч і недешевим.
На закінчення…
Покриття підлоги – зі зносостійкого вінілу.
Клімат-контроль – автономна вентиляційна система плюс практично безшумний канальний кондиціонер Mitsubishi, з керуванням через Wi-Fi.
Відеомонітор – панорамний із поворотним кріпленням до студійного столу.
Відеопроектор. Задня стіна – висувний екран із ПУ.
Висувна система рухомої секції стільниці – GRASS Movement Systems.
Студійні мікрофонні та клавішні стійки – на замовлення.
Ця робота принесла всім нам задоволення, а моніторинг, акустичні особливості студії та її дизайн приємно здивували багатьох моїх колег навіть із європейських країн.
Що побажати студії? Те саме, що й усім нам: перемоги та миру.
Слава Україні!
Popularity: 2% [?]


















